Назад
нагорода
Світло
Справедливості
«Мій батько пройшов через усі терори ХХ століття, але зміг запалити світло справедливості у своїй рідні й у своєму суспільстві», – казала Анастасія Шкільник (1945–2014). Тому для неї було важливо продовжити батькову справу. І от 2010 року з’явилася нагорода «Світло Справедливості», заснована на честь Михайла Шкільника (1891–1972), юриста, громадського та політичного діяча часів Визвольних змагань в Україні 1917–1920 років.
Батьковий заповіт
Анастасія – наймолодша донька подружжя Шкільників. Народилася у серпні 1945 року в таборі для переміщених осіб поблизу німецького міста Вассербурґ. Як і тисячі українців, сім’я рятувалась від сталінських переслідувань. У 1950-х родина Шкільників переїхала до Канади, там Анастасія здобула освіту в Університеті Торонто, а також навчалась в Єльському університеті.
«Вона була інтелектуалкою, досліджувала гуманітарний і соціальний аспекти геноциду корінних народів Північної Америки, який скоїли європейські колонізатори. Більшість людей живе у своєму контексті, а цікаві лише ті, які з нього виходять. Такою була й Анастасія Шкільник. Вона належала до покоління дослідників, які першими звернули увагу на наслідки колонізації та невисловлену травму», – пригадує митрополит Борис Ґудзяк, який познайомився з Анастасією Шкільник 2010 року, напередодні заснування нагороди.

Переїхавши 2000-го до Ванкувера, Анастасія Шкільник із чоловіком Джимом Кінгамом  підтримували людей, яких спіткали горе та злидні. У співпраці з Карітас України започаткували програму допомоги та постачали найнеобхідніше медичне обладнання. Пані Анастасія також підтримувала Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» для дітей із розумовими та фізичними вадами, спонсорувала фандрейзингові заходи для допомоги дітям-переселенцям із Сирії. У 2014 році Анастасія Шкільник померла від раку.
Анастасія Шкільник з чоловіком Джимом Кінгамом
Родина Шкільників – яскравий приклад галицької інтелігенції міжвоєнного періоду, вважає митрополит Борис Ґудзяк. «Такі вкраплення лідерства були в багатьох містечках і містах Галичини. На жаль, тоталітарні геноцидні хвилі винищували таких людей, вивозили в Сибір. Декого, як-от Шкільників, оминула така доля. Це допомогло зберегти ті традиції галицької інтелігенції», – зазначив владика.
«Моя перша заповідь, за якою я жив, – це Бог і Україна. Маю в Бозі надію, що діти мої будуть жити у згоді та любові, одне другому будуть допомагати, триматися будуть кріпко своєї віри й обряду. І працювати на користь свого народу, поскільки можливо – на своїх рідних землях» – так Михайло Шкільник написав у заповіті дітям.
Михайло Шкільник (1891–1972)
«Зустріч сердець»
Дочка Анастасія розуміла, яку важливу роль батько відіграв у її житті своїми моральними принципами і прикладом етичної постави. «Ініціатива з премією виникла не лише, щоб пам’ятати ім’я судді Шкільника, а й щоби заохочувати людей діяти так само. Коли ми почали обговорювати цю ідею, відбулася зустріч сердець», – розповів владика Борис Ґудзяк.

Саме спільнота та цінності УКУ спонукали Анастасію Шкільник співпрацювати з університетом. Борис Ґудзяк, який тоді очолював Український католицький університет, став співзасновником премії.
Борис Ґудзяк під час церемонії нагородження, 2021 рік
До нагороди «Світло Справедливості» дотична й Освітня фундація УКУ (UCEF). Саме вона фінально погоджує лавреатів, яких обирає Капітула. Проєкт «Світло Справедливості» реалізує Інститут лідерства УКУ.

UCEF також накопичує грошовий фонд, що створила Анастасія Шкільник перед смертю, з якого щороку лавреатам виплачують гонорар – 12 тисяч канадських доларів (якщо лавреатів двоє, то суму розділяють між ними).

Окрім нагороди «Світло Справедливості», також вручають стипендію одному зі студентів старших курсів УКУ. Це три тисячі канадських доларів і ще тисяча – на реалізацію проєкту.
Церемонія нагородження, 2022 рік
Значення нагороди для суспільства
Нагороду вручають щороку представникам різних сфер: правозахисникам, активістам, медикам, волонтерам, військовим. Свого часу лавреатами стали правозахисники Лариса Заливна й Мустафа Джемілєв; медики, які рятували людські життя під час пандемії коронавірусу, Іван Венжинович (посмертно) й Ольга Мартиненко; активіст у царині довкілля Дмитро Карабчук; журналістка-розслідувачка Наталія Седлецька; волонтери Тарас Чмут і Марія Берлінська.
Тарас Чмут
Лауреат премії 2022
Марія Берлінська
Лауреатка премії 2022
Генадій Мохненко
Лауреат премії 2021
Іван Венжинович
Лауреат премії 2020 (посмертно)
Ольга Мартиненко
Лауреатка премії 2020
Юлія Мельник
Лауреатка премії 2019
Дмитро Карабчук
Лауреат премії 2019
Леонід Фінберг
Лауреат премії 2018
Наталія Седлецька
Лауреатка премії 2017
Надія Савченко
Лауреатка премії 2015
Лариса Заливна
Лауреатка премії 2012
Мустафа Джемільов
Лауреат премії 2011
Євген Сверстюк
Лауреат премії 2010
Тарас Чмут
Лауреат премії 2022
Марія Берлінська
Лауреатка премії 2022
Генадій Мохненко
Лауреат премії 2021
Іван Венжинович
Лауреат премії 2020 (посмертно)
Ольга Мартиненко
Лауреатка премії 2020
Юлія Мельник
Лауреатка премії 2019
Дмитро Карабчук
Лауреат премії 2019
Леонід Фінберг
Лауреат премії 2018
Наталія Седлецька
Лауреатка премії 2017
Надія Савченко
Лауреатка премії 2015
Лариса Заливна
Лауреатка премії 2012
Мустафа Джемільов
Лауреат премії 2011
Євген Сверстюк
Лауреат премії 2010
Владика Борис Ґудзяк наголошує, що премія «Світло Справедливості» також є відзнакою усієї царини, яку представляють лавреати. Номінантами можуть бути і громадяни України, і резиденти, які «мають визначний вплив в Україні».

«Через премію відкриваються можливості для публічного дискурсу про те, що таке моральне лідерство, яким воно є у контексті лідерства загалом і у вужчому значенні», – вважає представник родини Шкільників в Україні Василь Мірошниченко.
Людина, яка тягнеться до світла
«До церемонії вручення нагороди залучаємо весь Інститут. Для нас дуже цінно допомагати підсвічувати моральних лідерів сучасності та надихати інших брати з них приклад», – каже директорка Інституту лідерства УКУ Соломія Максимович.

Важливо звернути увагу і на кришталеву статуетку, яку вручають лавреатам. Від часу заснування і до сьогодні її виготовляє Станіслав Кадочников, член Національної спілки художників. Він – єдиний майстер в Україні, який працює у техніці молірування (плавлення) кришталю.
«Анастасія Шкільник із чоловіком приїхали до мене в майстерню, коли хотіли створити відзнаку для премії. Я запропонував їм різні варіанти – із бронзи, кераміки тощо. Однак побачивши роботи в техніці молірування кришталю, коли взяли їх до рук і подивились на них крізь світло, то й вибрали саме цей спосіб», – пригадує Станіслав Кадочников.
Станіслав Кадочников
Задум статуетки – показати людину, яка тягнеться до світла.
«Людський птах літає впевнено тоді, коли опирається на два крила – на розум і на віру. Коли говоримо про віру, ідеться про моральні цінності як ще одну опору для людини. Саме цінності формують спосіб, у який людина ухвалює рішення. А духовні цінності – це ниточка, за допомогою якої можна вийти з лабіринту людських проблем», – зазначив Мирослав Маринович, член Капітули і проректор УКУ. Ці слова якнайповніше характеризують місію відзнаки.
Текст:
Олександра Бодняк
Дизайн та розробка:
shum.design
Михайло Шкільник – натхненник премії
про премію
Нагороду вручають з 2010 року. Її лауреати – українці та українки, які мужньо слідували своїм переконанням та обстоювали ідеали демократичного суспільства.
Лауреати 2023
Церемонія нагородження відбулася 19 січня 2024 року.
Євген Сверстюк
Леонід Фінберг