Анастасія – наймолодша донька подружжя Шкільників. Народилася у серпні 1945 року в таборі для переміщених осіб поблизу німецького міста Вассербурґ. Як і тисячі українців, сім’я рятувалась від сталінських переслідувань. У 1950-х родина Шкільників переїхала до Канади, там Анастасія здобула освіту в Університеті Торонто, а також навчалась в Єльському університеті.

«Вона була інтелектуалкою, досліджувала гуманітарний і соціальний аспекти геноциду корінних народів Північної Америки, який скоїли європейські колонізатори. Більшість людей живе у своєму контексті, а цікаві лише ті, які з нього виходять. Такою була й Анастасія Шкільник. Вона належала до покоління дослідників, які першими звернули увагу на наслідки колонізації та невисловлену травму», – пригадує митрополит Борис Ґудзяк, який познайомився з Анастасією Шкільник 2010 року, напередодні заснування нагороди.

Переїхавши 2000-го до Ванкувера, Анастасія Шкільник із чоловіком Джимом Кінгамом  підтримували людей, яких спіткали горе та злидні. У співпраці з Карітас України започаткували програму допомоги та постачали найнеобхідніше медичне обладнання. Пані Анастасія також підтримувала Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» для дітей із розумовими та фізичними вадами, спонсорувала фандрейзингові заходи для допомоги дітям-переселенцям із Сирії. У 2014 році Анастасія Шкільник померла від раку.

Родина Шкільників – яскравий приклад галицької інтелігенції міжвоєнного періоду, вважає митрополит Борис Ґудзяк. «Такі вкраплення лідерства були в багатьох містечках і містах Галичини. На жаль, тоталітарні геноцидні хвилі винищували таких людей, вивозили в Сибір. Декого, як-от Шкільників, оминула така доля. Це допомогло зберегти ті традиції галицької інтелігенції», – зазначив владика.

Нагороду вручають щороку представникам різних сфер: правозахисникам, активістам, медикам, волонтерам, військовим. Свого часу лавреатами стали правозахисники Лариса Заливна й Мустафа Джемілєв; медики, які рятували людські життя під час пандемії коронавірусу, Іван Венжинович (посмертно) й Ольга Мартиненко; активіст у царині довкілля Дмитро Карабчук; журналістка-розслідувачка Наталія Седлецька; волонтери Тарас Чмут і Марія Берлінська.

Владика Борис Ґудзяк наголошує, що премія «Світло Справедливості» також є відзнакою усієї царини, яку представляють лавреати. Номінантами можуть бути і громадяни України, і резиденти, які «мають визначний вплив в Україні».

«Через премію відкриваються можливості для публічного дискурсу про те, що таке моральне лідерство, яким воно є у контексті лідерства загалом і у вужчому значенні», – вважає представник родини Шкільників в Україні Василь Мірошниченко.